Жовтневі зорі падають згори.
Під ними ми — закохані, похмурі…
Для нас з тобою літньої пори
Близька розлука — як предвістя бурі!
Не бачитиму я її очей,
Що часто будуть сльози проливати…
Не знатиме вона отих ночей,
В які я чутиму грози гармати…
Але пройде гроза, і сонце знов
Засяє в день отой і в ту годину,
Коли я, вдячний Богу за любов,
Тебе, закохану, трояндами зустріну!
Приветствую, Богдан! Ваш вирш — музыка почуттив!
Хотелось бы написать на украИнском, но т.к. я на сайте
совсем недавно, не освоила ещё технику письма, способ
переключения клавиатуры. УкраИнским владею свободно
(преподаватель колледжа, много лет). Всех Вам благ!
Дякую за теплий відклик, радий землякам! 🙂
Даже вдячна. ЩастЫ Вам на всИх шляхах!
Сподобався вірш. Чуттєво, зворушливо.
На все добре. Натхнення.
Наталя, щиро дякую!
Богдан я жил долгое время на Украине (теперь — в Украине), учился в украинской школе, и изучал, конечно и мову и украинскую литературу. Потом служил в армии два года тоже в Украине. И до сих пор прекрасно знаю украинскую мову. И это дало мне возможность понять дыхание каждой строки этого воздушно лёгкого стихотворения. Щиро дякую. Це — справжня поезія.
Дуже дякую! Приємно одержувати таку похвалу, особливо від людини із досконалим знанням мови. Я не живу на Україні с 1985 року, та навіть коли й жив там, вчився в російській школі. Завжди рахував писати вірші українською мовою недосяжним мистецтвом. Мабуть, тому і зараз мало пишу на рідній мові.
Богдан, это легко исправить, верно? Украинская мова и певучая и поэтичная. И «я тебе кохаю» — лучше, чем «я тебя люблю». Ну, во всяком случае, мне так кажется. И да, мое знание мовы, увы, не досконально уже. Хотя, конечно, до сих пор могу читать глазами на мове, и тут же на лету, голосом произносить прочитанное уже на русском языке. Бажаю вдачі!
Гарна і чуттєва лірика кохання сповнена щирими почуттями! З найкращими побажаннями!
Тетяна, щиро дякую за теплі слова!
Чудово, зворушливо, лірично! Рада, що зустріла ще одного читача українською мовою. Дуже люблю її, пишу та перекладаю із задоволенням. Запрошую у гості. https://poembook.ru/poem/2616757-kalina—ukr
Фрида, цей вірш я написав завдяки моєму другові, якого треба рахувати «щирим українцем» 🙂 Це мій перший вірш на рідній мові, написаний в 1993 році. Дякую за теплі слова!
Перший — але не комом! Вiтаю вiд щирого серця з почином!
Колись мабудь i я зумiю…
Дякую дуже! Треба й тобi колись починати (усi твої вiрши чомусь росiйською мовою… 🙂
С хр.л.и.ув.,
thebogdan
Хорошие стихи, спасибо.
АлАн
Благодарю за теплый отзыв. Мой друг меня подбил, говоря: «Что ты все по-русски да по-русски…» Вот это и был мой первый стих на рiднiй мовi. 🙂
С хр.л.и.ув.,
thebogdan
Надіюсь не останній…
Я тоже дуже багато пишу по-російськи, але часом аж обідно, що забуваю свою рідну мову. Ні я не є націоналіст, для мене всі мови одинакові /правда не всі розумію/, але своя, рідна мова — не повинна відходити на задній план. А тим більше ні на якій мові так не звучить і «Садок вишневий коло хати…»; чи «…соловейко не дає.»; або ж :»…Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.»
Бажаю успіхів. Радий буду познакомитися по-ближче.
З хричтиянською любов’ю